Переведіть мене через майдан | Останнє прохання старого лірника - Позивний «Донецьк»

Із пісенного циклу Позивний «Донецьк»: Д. Бережний Позивний «Донецьк» Коли нас «любила» Росія, В нестямі вона голосила, Сказила уми, Але знали ми, Що правди нема в її силі. Коли нас бомбила Росія, Поїхати жінка просила. Та я корінний І мій позивний «Донецьк» від початку й донині. Та я корінний, І біль отой мій Згадай, якщо рвуть з корінними. Коли нас убила Росія, «За що?» — жінка виголосила. «Забыли вы страх». І в цих ось словах Себе ти убила, Росіє. Забули ми страх, І в цих ось ділах Себе ти убила, Росіє. Славнозвісна пісня “Переведи меня через майдан“ на вірш Віталія Коротича “Останнє прохання старого лірника“. Ця балада Сергія Нікітіна набула поширення в російськомовному перекладі Ю. Моріц. Цього разу вона звучить мовою оригіналу — українською. Під час Помаранчевої революції вірш був одним із символів Майдану, але публікували його на спорідненому сайті без “зрадницької“ останньої строфи. Брехні щодо цього тут не буде. Про мене, вкорочували даремно. Стидатися нічого. У повному варіанті мудре “Прохання“, що написане 1971 року, жодного стосунку до революцій не має. Проте має до людей, зокрема й тих, які ці революції робили. І нічого кривдного для них у пісні нема. Люди вподобали її. Цікаві факти про розміщений аудіозапис: 1. Незважаючи на згадану аполітичність пісні, саме це аудіо неодноразово використовували різні партії в політичних цілях передвиборної агітації, а під час Революції гідності 2013–2014 рр. пісня пережила черговий сплеск уваги. У цей період поряд із аудіозаписом навіть попадалася напівсерйозна пропозиція зробити пісню новим гімном України. 2. Аудіозапис було зроблено 2006 року, тоді ж він потрапив у всемережжя, але пісня виконувалася на концертах задовго до цього. Проте навіть тепер, багато років по тому, журналісти центральних телеканалів продовжують стверджувати, що україномовного варіанту пісні “Переведіть мене через майдан“ із оригінальним текстом Коротича не існує. Наші, українські — про російських я навіть не кажу. Огида українців до російського творіння зрозуміла, але тепер, коли деякі вірші стали схожі на біженців із Росії, відмовляючись від доброго чужого, чи потрібно відмовлятися від доброго свого? Вважаю, цього робити не варто і творам треба допомагати так само, як українці помагали біженцям-росіянам із нещасної Росії у 2014–2015 роках і як помагають іншим росіянам спокутувати вину й виплачувати рахунки тепер, спрямовуючи статки до своїх кишень і гаманців. Отже слухаємо пісню, якої “не існує“. Україна, Донецьк, запис 2006 р. Денис Бережний. З альбому “Книга“ Maidan (The Last Request of Old Lirnyk) Widely known Maidan on the words of Vitaly Korotich. This song of Sergey Nikitin was known in Russian translation of U. Morits. In this case it is sung in the original Ukrainian language. The poem written in 1971 has nothing to do with revolutions. The lirnyk was an itinerant Ukrainian musician who performed religious, historical and epic songs to the accompaniment of a lira, the Ukrainian version of hurdy-gurdy. Дякую за добрі відгуки. Прошу вибачення, що не можу відповісти кожному через велику завантаженість. Шанобливо дякую невипадковим слухачам, котрі на цьому каналі не лише через цю пісню. Утішаюсь нашою обопільною підтримкою.