Вірш «Калюжа»

Вірш «КАЛЮЖА» Зустрілись подруги обабіч шляху. Не бачились давненько, днів із п‘ять. Тому було про що їм побалакать Й новини одна одній розказать. Погода у той день була похмура, А перед тим лив дощ, як із відра. Проїхала тут по дорозі фура Й водою їх з калюжі облила. На водія дівчата насварились І навздогін махнули кулаком, Аж раптом легковим автомобілем Були обляпані з розгону знов! Обурилися сильно на шофера, Але не встигли крикнути услід, Коли їх знов новенька «Панамера» Накрила разом з голови до ніг! Емоції зашкалило напевно, Як мокрі кури, вигляд був у них; А відчуття далеко не з приємних, Та раптом розібрав їх дружний сміх! Поглянули удвох в ту мить навколо Й побачили, стояли де вони: В калюжу заїжджали всі з розгону Й об‘їхати машини не могли. Тоді збагнули подруги помилку, Пройшли десь метрів з десять уперед, Сховались за автобусну зупинку, Туди не долітали бризки геть! Бувають винні всі в моїм житті, А треба від «калюжі» відійти!