Я бачив, доню, як ти по стежинці
До мене ніжками малими дріботіла.
Як ангел - в новій світлій одежинці,
Тихенько плакала і “Тато“ шепотіла.
Тобі сьогодні рочок, моя леле,
Пробач - забрав твоє найперше свято.
Пробач, воно гірке і невеселе,
Та з неба буде берегти тебе твій тато.
Мені ти торт принесла на могилку,
Смачні цукерки, свічку й жовті квіти
Так хочу обійнять свою краплинку,
Та я на небі, щоб раділи діти.
Я обіцяю завжди бути поруч,
Незримим янголом все йтиму за тобою.
Я заберу твою біду власноруч,
І в Бога випрошу для тебе світлу долю,
Я буду берегти тебе, дитинко,
Моя ти зірочко яскрава, ясноока.
Ти смійся завжди, сонце моє, дзвінко,
Не забувай мене... війна така жорстока...
Ярослава Слободян