Анатолій Хромов “Дозволяй“

Дозволяй Поцілунок – декілька секунд А у спогадах живе роками Я накинувся на тебе як дикун Притуляв тремтячими руками Я спішив, бо як вогонь горів Все це пляшка молодого «Шабо» Дотики долонь, плечей, голів І уже нема питання: «Або-або?» Я тебе занадто полюбив І злякав отим своїм «занадто» Я усе, усе не так робив Помилявся часто і багато У твоїх збентежених очах Не зумів я прочитати «Досить» І не міг побачити хоча б Ту вологу, що ледь-ледь і сльози Я не знаю, як тепер тобі Бо і сам як тінь бреду до хат