Вірш «Немає Бога?!»

«НЕМАЄ БОГА?!» «Немає Бога!» — так сказав солдат, Який під час війни утратив жінку. Над нею познущався злісний кат, Вона ж була ні в чому неповинна… «Немає Бога!» — вигукнув юнак, Помер у нього братик наймолодший. Маленького нещадно знищив рак, Забравши паралельно купу грошей. «Немає Бога!» — крикнув інвалід, Від нього відвернулася родина. «Немає Бога!» — чулося услід Від жінки, що свого ховала сина… «Є Бог!» — проказує вояк, Вернувся щойно він з передової. За кілька метрів вибухнув снаряд, А він живий прийшов із поля бою. «Є Бог!» — вигукує вдова, Хоча крізь сльози дивиться у небо. Для неї втіхи більшої нема, Як те, що знає Бог її потреби. «Є Бог» — повторює хлопчак, В п‘ятнадцять років тяжко онкохворий. Покаявся він щойно у гріхах, Сміливо дивиться у вічі горю. «Є Бог!» — каліка прошептав, Без рук, без ніг у світ цей народився, Та радість вічну якось він пізнав, Став Богові із вдячністю молитись. Є Бог? А чи таки нема? Подумай сам, дай відповідь для себе. Там, де нема Його, лиш зло й пітьма, Й не посміхається зірками небо. А там, де Він, там в душах світло й мир!