Я сьогодні від вас від’їжджаю
Боронити ріднесенький край,
Може, вернусь, а, може, не знаю,
Ти, дівчино, про мене згадай.
Ти згадай ті щасливі хвилини,
Як любились, кохалися ми...
Твоє личко -- ласкаве і миле,
Твої очі глибокі, як сни.
А удома старенькая мати,
Свого сина в вікно вигляда.
Чи повернеться з темного лісу,
Чи покращить матусі життя?
Ой не плач, не ридай, стара мати,
Твого сина на світі нема.
Він загинув в повстанському бою,
Залишилась могила сумна.
Поскликали вони своє військо,
Рідну землю клялись боронить,
Щоб не лилася кров українська
І щоб неньку стару звеселить.