Посвята Львівському Православному братству (Василь Жданкін)

ЛЬВІВСЬКЕ БРАТСТВО, XV-XVIст. (Успенське ставропігійське братство у Львові, Львівська ставропігія) — національно-релігійна громадська організація православних, а згодом — греко-католицьких українських міщан Львова. Зародком братства було існуюче здавна об’єднання православних міщан — опікунів місцевої церкви Успення і Онуфріївського монастиря у львівському передмісті Підзамче. Засновниками Львівського Успенського братства були - Юрко та Іван Рогатинці, кравець Дмитро Красовський, кушнір Лука Губа, крамарі Іван Красовський, Лесько Маленький, Хома Бабич, Стецько Мороховський, Іван Богатирець. Близьким помічником їх став учитель, письменник і вчений-філолог Степан Кукіль (Зизаній), родом з недалекого містечка Потелича - славного на всю Україну осередку гончарства. Активну участь у громадському житті братства брали: Стефан Зизаній, Лаврентій Зизаній, Кирило Ставровецький, Гаврило Дорофієвич, Іов Борецький, Памво Беринда та інші українські діячі культури та освіти. Боротьбу братства проти національно-релігійних утисків підтримували деякі православні магнати (Костянтин-Василь Острозький та інші). Надавало матеріальну підтримку братчикам, утримувало школу, друкарню, шпиталь, вело будівництво Успенської церкви. В освітню програму Львівської братської школи входило вивчення курсу так званих “семи вільних наук“ - граматики церковнослов’янської, грецької, а згодом і латинської мов, риторики, діалектики, поетики, філософії, арифметики, геометрії, астрономії, музики. Школа була загальнодоступна, в ній дотримувався гуманістичний у своїй основі принцип рівності всіх, незалежно від походження та заможності, що розвивало почуття людської гідності. Ставлення вчителя до учня залежало лише від успіхів останнього, сироти та бідні навчалися коштом братства. Першим ректором школи став вчений грек Арсеній Еласонський. Разом з учнями школи він уклав греко-слов’янську граматику, видану друкарнею братства в 1591 р. За час своєї праці до 1722-го Ставропігія надрукувала 160 тис. примірників різних книг, у тому числі 120 тис. богослужебних, решта — граматики, букварі тощо. Їхні тексти складалися різними шрифтами — кириличним і грецьким, а також так званим гражданським шрифтом. У початкових книгах прикрас-гравюр було дуже мало, але «Часослов» (1609) як читанка при навчанні грамоти був прикрашений багатьма невеликими рослинними заставками, художніми ініціалами та кінцівками. У братській друкарні було випущено «Книгу о священстві» (1614), «Псалтир» (1615), «На Рождество Христове» (1616), «Октоїх» (1630, 1639, 1644), «Апостол» (1634, 1637, 1648), «Євангеліє» (1636, 1644), «Ключ розумінія» (1663, 1665), «Небо і земля» (1665), «Іфіка Ієрополітика» (1760) й інші.