Ірина Фаріон про “Монаха“ ОУН — Степана Ленкавського | Велич Особистості | липень ’17

Степан Ленкавський (6 липня 1904 — 30 жовтня 1977) — український політичний діяч, публіцист, один із ідеологів Організації Українських Націоналістів. Зі середини 1920-х рр. — активний учасник націоналістичного руху, провідний член Організації вищих класів українських гімназій, член проводу Союзу Української Націоналістичної Молоді. В 1928 брав участь у редагуванні (разом з С.Охримовичем та І.Габрусевичем) першого нелегального націоналістичного видання для молоді — журналу «Юнак», був співробітником «Українського голосу» (1929–1932, Перемишль) і «Бюлетня КЕ ОУН на Західноукраїнських Землях (ЗУЗ)». В журналі «Розбудова нації» (ч. 7-8, 1928) вийшла стаття Степана Ленкавського «Філософічні підстави „Націоналізму“ Донцова». Учасник I Конгресу Проводу Українських Націоналістів у Відні (28 січня — 3 лютого 1929), один із 28 співзасновників ОУН. З лютого 1929 увійшов до складу першого Проводу ОУН на ЗУЗ, був референтом ідеологічного відділу.