Сіра зона. Між миром і війною

Два роки люди все в десятці кілометрів від Донецька і Луганська живуть в умовах повної плутанини – війни немає, але стріляють; виборів немає, тому що війна; дороги і школи не ремонтують, бояться що завтра все буде знищено. З одного боку здається, що майбутнього тут взагалі немає, але життя триває навіть в таких умовах. Що думають мешканці «сірої зони» про Мінські перемовини? Чому саме навчаються студенти на зайняттях під обстрілами?