Василь та Анастасія Жданкіни - Не плач, Рахиле!

Виступ у Тернопільській обласній філармонії Текст: Не плач, Рахиле, зря чада ціли: Не умирають, но пребивають, Но пребивають Святія сини в новій святини, За Бога Сина їх була вина, їх була вина. За Ірода злобу, видя, яко воду, Кров розливаєму, плоть убиваєму. Тілом хоч умріли, душами же ціли, За живота страту приймили заплату, Приймили заплату. Пощо, горлице, слезами лице Все обливаєш, тяжко вздихаєш, Тяжко вздихаєш? Ловець неситий распростер сіти, В руки не прія птенци юния, Птенци юния. Твої же пернаті суть до неба взяті, Путь прошедше тісний, побіднія пісни Поють Царю слави, іже їх ізбави От сітей ловящих, прелести губящих, Прелести губящих. Пойду на ниву, не бившу жниву, Пожати класи, вижду пред часи, Вижду пред часи, Селния цвіти, прежде світ зріти, Утро смертною січет косою, Січет косою. Но травиця мертва буди Богу жертва, І в пожатім сіні -- благовонні кріни, Ділатель небесний