Лев Венедиктов. Багатоголосе відлуння майстра ч.2

Лев Миколайович згадує: «Коли ми приїхали в 1944 році до Києва, я побачив оголошення про перший набір до консерваторії після її повернення з евакуації. Батько одразу сказав: «Іди до консерваторії». Я — йому: «Куди ж іти? Я фортепіано не бачив три з половиною роки — був на фронті. У мене ансамбль, я — диригент». Він узяв мене за руку і повів до консерваторії (вона була тоді на Львівській площі, зараз там Театральний інститут). Тоді ж я познайомився з Елеонорою Павлівною Скрипчинською, людиною, яка для мене с
Back to Top