Гетьмане! А ти полюби Україну, - без булави!!!

“А ти полюби її за голодні сироти, за сльози вдовині. За вічне її страждання. За страждання полюби! За всю оту кров, що пролили Павлюк, Кривоніс, Богун… і всі інші, безіменні. Надто отих, чиї й хрести погнили, і могили позападали. Вже жито на могилах. Чи ж пам’ятаємо? Полюби за кров, яка не окупилась. В усіх інших народів і держав вона окуплялася, а наша ні. Хіба ж вона не праведна? Хіба вона не свята? А вже тоді полюби за степи широкі , за гаї черешневі, за солов’їв, за карий усміх жони своєї. За материну пісню! Чей, співала тобі? Всі чужоземці кажуть: такої пісні більше немає ніде в цілому світі. Чуєш — в цілому світі! То що — нехай її розтопчуть татари, нехай вона щезне?...“ (Юрій Мушкетик. Яса)