За дверима серця | Проповідь. Віталій Рахмістрюк

“Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то В ДВЕРЯХ ГРІХ ПІДСТЕРІГАЄ. І до тебе його пожадання, а ТИ МУСИШ НАД НИМ ПАНУВАТИ. І говорив Каїн до Авеля, брата свого. І сталось, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, і вбив його” (Буття 4:7-8). Що ж це за двері в людині та де вони знаходяться? Це двері серця (сумління), які може контролювати душа своїми почуттями, розумом та волею. На прикладі Каїна стає очевидним, що закон гріха і смерті, що від Адама успадкований вірою слову неправди диявола, діючи пожадливостями, які породжують гріх, свідкує про внутрішню руйнівну смерть у сумлінні, яка проявляється злом. Бог застерігав Каїна панувати над цим, але впоратися зі своїм начинням Каїн не зміг. “Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!” (Від Марка 7:21-23) При всьому бажанні жити добром, людина не владна сама звільнитися від зла у своєму серці. Апостол Павло описував стан такого положення: “Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх. Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?” (До Римлян 7:22-24) Ісус Христос, що став за нас жертвою відкуплення від закону гріха та смерті у сумлінні, зміг подарувати нам цю перемогу та волю через віру Його вченню. “Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом, бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти” (До Римлян 8:1-2). Вірою в свою смерть з Ісусом на Голгофі, своє з Ним поховання, людина і воскресла в Ньому новим створінням, її сумлінням став тепер Христос. Серце стає наповнене плодами духа, закону нема на таких, адже Сам Бог, сама любов проживає тепер в серці. Не потрібно вже тримати зачиненими двері свого сумління, зла в ньому тепер немає, бо там проживає Христос вічним життям. “Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною” (Об’явлення 3:20). Проповідь. Віталій Рахмістрюк # ======================================== Телеграм канал: Наш сайт: Група у фейсбуці: ========================================