Моя весна десь в архівах, трохи прихворіла
Я біжу до неї босий, мені кажуть: тре в бахілах!
Десь на схилах Підзамче я вперше закохався
3асуха в роті, ніби в пустелях Техасу
Пахне газом на кухні, як в Скрябіна
Я перелякався, коли між нами іскра була
Читав рецепти Скрамбла, намагався вразити
І тебе то дуже вражало, але зараза ти!
Наша весна пахла мандаринами й бензином
Говоримо гарно, ніби на бульварі капуцинок
Нам з тобою, щоб померти, не треба до Парижу
Але я не хочу помирати, я би вижив
Аби побачити сонце в темній барокамері
Ходити з тобою в старі кафе і перукарні
Під балконами гладити котиків з лишаями
Лиш не розганяйся, там пише “Ями”
Ти так чекаєш, поки сонце зійде з чорних хмар
І подарує всім навколо той найліпший день
Наші голови позбудуться усіх примар
Бо серед них на цій землі майже нема людей
Ти так чекаєш, поки сонце зійде з чорних хмар
І подарує всім навколо той найліпший день
Наші голови позбудуться усіх примар
Бо серед них на цій землі майже нема людей
Нині день паскудний, дощ ніби кислота
Не сміюся рік, навіть п‘ятки лоскотав
Навіть дивився стендап, але пустив сльозу
Живіший у моєму писку навіть мертвий зуб
Прогризаю ним ґрати в своїй дивній голові
І тікаю з тривожним рюкзаком в ранні нульові
Там, де я ше не вимовляю букву Л, не читаю реп
Там де я не знаю, шо мама колись помре
Головне там не застрягти, як в березневому болоті
Як в старому ліфті десь на татовій роботі
Повернутись додому, не поцілувати клямку
А цілувати твою шию, то є моя п‘янка
Нап‘юсь до білої гарячки, ховайте усі ножі
3акрийте мене вдома, лиш форточку залишіть
Шоб я відчув, коли моя весна повернеться у місто
Я напишу нову пісню.
Ти так чекаєш, поки сонце зійде з чорних хмар
І подарує всім навколо той найліпший день
Наші голови позбудуться усіх примар
Бо серед них на цій землі майже нема людей
Ти так чекаєш, поки сонце зійде з чорних хмар
І подарує всім навколо той найліпший день
Наші голови позбудуться усіх примар
Бо серед них на цій землі майже нема людей