Громадянство

Громадяни складають, безсумнівно, найбільшу частину населення як будь-якої держави, так і планети Земля. Громадянин на латинській мові означає «патрид». Громадянство — це особливий правовий зв’язок людини з державою. Способи набуття громадянства міжнародним правом не регламентовані — це віддано під юрисдикцію держав — хоча вони і приблизно однакові, тому що ґрунтуються на сталих міжнародних звичаях. Виділяють два порядки набуття громадянства: загальний порядок і спеціальний (особливий) порядок. Згідно із загальним порядком, виділяються два шляхи набуття громадянства, які найчастіше застосовуються: за народженням (підрозділяється на право крові і право ґрунту) і натуралізація, при якій отримання громадянства відбувається за заявою особи, яка бажає натуралізуватися. При натуралізації міжнародним правом передбачено деякі цензи — певні вимоги до кандидатів на отримання громадянства. Точніше, не самі цензи, а той їх перелік, який допустимий до застосування державою — тобто легальні цензи. До них відносяться: 1. Мовний ценз (необхідно володіти мовою приймаючої держави). 2. Ценз осілості (необхідно прожити певний час в даній державі). 3. Майновий (рахунок у банку, бізнес на території держави, сплата мита). 4. Освітній ценз (наявність у особи громадянства) — не є універсальним. Існують дві наступні процедури отримання громадянства у особливому порядку: 1. Прийняття до громадянства (фактично дарування громадянства особі). 2. Оптація (вибір громадянства, використовується при переході території від однієї держави до іншої).