Буде нам з тобою що згадати

Буде нам з тобою що згадати Після довгих збавлених ночей. Вивчив я далекий звук гарматний І тривожний блиск твоїх очей. Твої очі -- квіти темно-сині На узбіччі радісних доріг. Чи зустрінемось з тобою знову На своїх дорогах бойових? Будуть стрільна розриватись глухо І дрижати в вибухах земля. Вийдеш ти в ту сторону -- послухай Де в багряних полум’ях поля. І почуєш грізну борню волі, І вкриється кров’ю битий шлях. Будуть хлопці йти суворочолі В сіруватих, наче ніч, рядах. І пройдуть вони безмежним краєм Крізь руїни сіл, дерев і трав. І напевно ти тоді згадаєш, Хто любов і мужність поєднав.