MOLODI - дім

знаєш я не бачу світло від зірок схожі дні, вони всі як пісок летять по вітру та втрачаєтся зв‘язок немає сил зробити навіть крок знаєш, я втомився від усіх казок, від яких я котру ніч не сплю в голові немає місця для думок думав що в них смуток я втоплю та зі сльозами вийде біль і вітер понесе туди де знову зорі бачити почну але я знайду свій шлях до того світла, що горить в моїм серці є надія, що його захистить повернусь колись туди, де голос мами звучить до того дому, за який серце болить закриваю очі, двері на замок: ніч - як день без світла і тепла; страх перед грозою, коли ти вже змок; дістати з серця всі уламки скла та зі сльозами вийде біль і вітер понесе туди де знову зорі бачити почну але я знайду свій шлях до того світла, що горить в моїм серці є надія, що його захистить повернусь колись туди, де голос мами звучить до того дому, за який серце болить