Ще раз вітаю, друзі!

Ще раз вітаю, друзі! День сьогодні такий, що краще б про душу подбати, та помовчати, проте не судилося. Шукала щось собі під вечір добре, аби провести Святвечір у спокої , а натрапила... Та самі дивіться... Відтепер, щодня о 19:00, на екрані ТРЦ Gulliver у Києві будуть транслювати три історії захисників та захисниць, які загинули у російсько-українській війні. Нам хочуть втовкти у мозок, що саме цим людям ми зобов’язані спокоєм та миром там, де ще не долітають кулі та снаряди. Що їхня загибель, це ціна нашого спокою та життя. Наших людей, як собак Павлова, привчають до почуття провини пред загиблими, яких наші ж політики відправили на бойню! Вони відправили, ни я, не мої діти! Мої діти батька лишилися, тому що комусь мало було того, що він має, а заробити, окрім як пристати на пропозицію США стати “мечем“ проти Росії, розуму забракло. Та не розуму навіть, а совісті та поваги і жалю до народу України. Може хтось ще вірить у те, що Зеленський не знав йдучи до влади, на що він зголосився. А от я в те не вірю! Знав покидьок, все знав! Може хіба думав, що за його спиною ціле США, та обійдеться малою кров’ю... А тепер він живих змушує ходити і кожен день чіплятися очима за своє горе?! Та хіба тільки в мене забрала війна чоловіка? То що мені тепер усе життя ходити у сльозах та печалі? Мені коли дітей підіймати? Мені чому їх навчати? Що, вийшли з хати і одразу на коліна падати, як у нас за чужими звичаями вже повелося? То якими виростуть наші діти, якщо окрім жалю нічого не бачитимуть у світі? У нас по країні кладовищ більш ніж земель під пшеницею, які вже теж заложили київські пройдохи... От біля цвинтарів і ставте таке ... відео не можу так назвати, бо то горе людське, країни горе. Вже був Ющенко, який усіх по кладовищам таскав, іншої теми не було... Тепер знов?! Дайте нам спокій, іроди, не ятріть душу!!! Про смерть ми добре обізнані, ви нам на життя установку дайте. Сльози рікою. Божий день, а то б прокляла. Пробачте за емоції, та сил триматися інколи вже не вистачає. Бережіть себе, друзі! Источник: Воліємо жити UA