Солдатская колыбельная для мамы

Зорі гаснуть... зникають... в тишу ранню ясну́... Я про те, рідна, знаю – чом тобі не до сну, Та в неспокій не здайся – він не ве́рне синів: Відпочинь і не майся, налаштуйся до снів. Зараз час повертання застарілих боргів. Бачив я пробачання ворогів і братів, Та навічно зоставив за собою вину І тебе опечалив, бо пішов на війну. Не суди надто сильно... В тім багато причин: Що не ніч – невідхильно гул військових машин, Що не день – то новини нам страхи́ все несли, Про безчесття людини, за братів, що пішли.