Взамодія міжнародного і національного права

Взаємодія міжнародного і національного права Для того, щоб зрозуміти міжнародне право, необхідно відокремити його від суміжних явищ і процесів. Існує «світове право» - це сукупність всіх правових систем людства. Світове право поділяють на два види: міжнародне право і національне право. Про співвідношення цих двох правових систем і піде мова в цій лекції. Міжнародний обмін правовими нормами Національні правові системи, наприклад, право Вірменії, Росії, України, США не існують ізольовано одне від одного. Право - це унікальний винахід людства і тому, найуспішніші «винаходи» з приводу права запозичуються з країни, в національній правовій системі якої ці правові винаходи були зроблені. Цей процес отримав назву рецепція (receptio), під яким розуміють вплив однієї національної правової системи на іншу. Хрестоматійним прикладом тут є рецепція римського права, ідеї якого проникли в більшість цивілізованих правових систем сучасності. Приблизно вкінці 19 століття до процесу обміну правовими ідеями активно підключилося і міжнародне право. Відбувається це в такий спосіб. Національні норми однієї держави, які виявилися найбільш успішними, проникають в міжнародне право. Це проникнення здійснюється у форматі міжнародних договорів, в яких закріплюються правові ідеї домінуючих цивілізацій. На другому етапі відбувається рецепція, тобто проникнення норм міжнародного права в національну правову систему. Теорії взаємодії міжнародного і національного права. З цього приводу існують дві фундаментальні концепції - дуалістична і моністична. Дуалістична концепція співвідношення міжнародного і національного права стоїть на позиції «слабкою зв’язку», на тому, що ці правові системи взаємодіють, але не так сильно, щоб істотно впливати одна на одну. Наприклад, в національному праві існують дві галузі - кримінальне та цивільне право. Ці галузі взаємодіють, наприклад за допомогою інституту «цивільний позов в кримінальному процесі», але ця взаємодія не є суттєвою. Те ж відбувається і з міжнародним і національним правом. Вони регулюють дві різні сфери соціальних відносин і їхні дороги практично не перетинаються. Моністична концепція співвідношення міжнародного і національного права заснована на сутнісних зв’язках цих правових систем. Цю концепцію, у свою чергу, поділяють на два діаметрально протилежні підходи. Перший підхід заснований на приматі національного права над міжнародним (цей підхід обгрунтований в працях І. Канта і Г. Гегеля). Національне право є первинним, а значить, що у випадку виникнення колізії (протиріччя) між нормою національного і міжнародного права потрібно застосовувати норму національного права. Другий підхід історично був обгрунтований дещо пізніше - це підхід про примат міжнародного права над національним (його обґрунтував Г. Кельзен). Аргументація цього підходу заснована на аналогії. Так, корпоративне право (право корпорацій, юридичних осіб) не може суперечити національному законодавству. Наприклад, в статуті акціонерного товариства не повинні міститися норми, що суперечать кримінальному законодавству держави. Так і норми національного права, зі свого боку, не можуть суперечити міжнародному праву. І дуалістична і моністична концепція погоджуються з тим, що існує збіг об’єктів правового регулювання міжнародного та внутрішньодержавного права, тобто ті сфери, де міжнародне і національне право можуть конкурувати між собою. Наприклад, питання дипломатичних і консульських зносин, питання захисту прав людини, права збройних конфліктів і т.п. Поняття і види імплементації. Імплементація - це процедура проникнення норм міжнародного права в національну правову систему. В імплементації є два завдання: - пропустити в національне право «хороші» норми, тобто правила, яких потребує національний соціум; - заблокувати «погані» норми, тобто ті, які суперечать принципам конкретного національного права. Виділяють два види імплементації міжнародного права в національну правову систему: автоматична і вольова. Автоматична імплементація - норми міжнародного права проникають в національну правову систему без персональної перевірки. Приклад автоматичної імплементації - проникнення принципів міжнародного права, наприклад, принцип мирного співіснування. Вольова імплементація - норми міжнародного права проникають в національну правову систему за допомогою спеціальних процедур перевірки державними органами. У вольовий імплементації є два види: рецепція і відсилання. Рецепція - прийняття норм внутрішнього права, які текстуально повторюють норми міжнародного права. Відсилання - видання норми національного права, що відсилає суб’єкта правозастосування до норми міжнародного права. У відсилання, у свою чергу, виділяють дві стадії: 1. Парафування і ратифікація міжнародного договору. 2. Розміщення відсилання: «Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то засто