Тартак та Гуляйгород - Ой учора в Куми

Була в мене кума -- а тепер нема. Забрала куму в’язниця-тюрма. Не знаю, що там та кума наробила, Але добре, що тюрма, а не могила. Я сиджу-тужу, слізоньки рахую, Проклинаю долю-доленьку лихую. Без куми сумую, плачу та ридаю, Час від часу, як жили-були пригадаю... Ой учора -- в куми, і сьогодні -- в куми, Ой коли ж я куму та й до себе зазву? Повернулась кума, як прийшла зима. Постукала в двері -- мене вдома нема. Чого взимку буду вдома байдики бити? У горах Карпатах маю що робити. З гори до під