тато, хто така повія?

Тато, а хто така повія? - Боже! Де ти почула це слово? - В садку. Вадим сказав, що я повія. Тому що я йому більше не даю. А даю Петрику. - Що ?! - Плюшевого ведмедика. Не даю грати з плюшевим ведмедиком. - Та ну, господи ... Вадим твій - дурник. А повія - нехороша жінка. Ось хто вона така! - Погана, чому? - Тому що вона продажна. - Тобто, тітка Оля - повія? Вона ж продає у крамниці. Отже вона - продажна. - Ні, тітка Оля не продажна, тому що продає сувеніри. А повія продає себе. - Як це, себе? - Дуже просто. Той, хто хоче, може її купити. На якийсь час. - Для чого? - Щоб спати. - Спати? - Так, в одному ліжечку. - Виходить тоді, повія - це наша мама? - Ти з глузду з’їхала?! - Але вона ж з тобою спить за гроші? - За які гроші ?! - За твою зарплату. - Ех ... Хіба ж це гроші ... Ні, вона зі мною - тому що кохає. Я сподіваюся... - Як і з дядьком Миколою? - Що? З яким ще дядьком Миколою ?! - З другого під’їзду