Я Українець. Україна мій дім, моя родина.

Лежу в шпиталі, слухаю розповіді поранених побратимів, як хто де воївав, шо бачив. І усвідомлюю, що мій особистий досвід, трохи жорсткіший. Так сталося, що для мене міномети та саушки, що гантелять по нам касетами, то звичний богато разовый щоденний рітуал. Набагато страшніше, коли в тебе прямою наводкой ебашить гелікоптер або танчик. Доречі, за два тижні, з нашої позиції було знищено мінімум три орчих вертухи, четверта з’їбалась подбита, може й впала. Про ближній бій взагалі мовчу. Доречі, тільки в шпиталі я зрозумів як сильно втомився. На нулі ти завжди на адриналіні і просто не відчуваєш втоми. Тепер дивлюсь на наших ГЕРОЇВ в азовсталі та плачу. Нема сил не плакати. Я навіть боюся уявити, в якому вони пеклі. Залізні люди. І вони потрібні цій країні живими! Слава Україні! 🇺🇦 Слава нації! 🟥⬛ Мій новий інстаграм: Телеграм-канал: