Юрко Юрченко Я йду

Бачу давній сон, в ньому давня ти Маниш, кличеш, звеш - я не можу йти. Танеш вдалині, тонеш уві сні, Хоч би зблиск очей залиши мені. Де тебе знайти, де тебе шукать? Я не можу йти змушений чекать. Але в наших снах я тебе знайду. Ти наснись мені. Я до тебе йду... Я йду, я йду. Не наклич на нас біду, зачекай мене, я йду. Я йду, я йду. Я у сні, чи наяву, все одно тебе знайду. Все життя було, як старий вокзал, Як пустельна ніч, як банкетний зал. Поміж друзів - сам, і без друзів - сам. І життя моє тихий балаган. Все було не те, все було не так, Без ганебних втеч, без гучних атак. Бачу давній сон, мрію давню ту, Маниш, кличеш, звеш - і уже я йду... Взято звідси -