Генезис (походження) міжнародного права

Генезис (походження) міжнародного права «Звідки ти?» - це питання ми обов’язково ставимо, коли бажаємо серйозно та тривало спілкуватися зі своїм співрозмовником. Це об’ємне питання, до якого входить і місце, і час, і напрямок. Стародавні греки концептуалізували це питання в одне слово – «генезис». Генезис – це рід, тобто коріння людини, народу, держави, правового явища. Задача цієї лекції зрозуміти, звідки пішло міжнародне право. Всі теорії важливі. Минуле міжнародного права має коріння в теперішньому. Тобто ми дивимось у минуле крізь сучасні цінності, й тому минуле постійно трансформується. А найважливішою на сьогодні для соціуму цінністю є держава. З цієї цінності й ми виходимо сьогодні, дивлячись на генезис міжнародного права. З позиції державоцентризму можна виділити три підходи до генезису міжнародного права, а саме до причин його походження: державний, додержавний і постдержавний. Всі вони допомагають нам зрозуміти коли, а головне, чому зародилося міжнародне право. Державна теорія походження міжнародного права пов’язує походження цього міжнародного інституту з моментом виникнення держав. Держава втілюється в такому понятті, як «суверенітет», який неможливий без суверена, який і вступає в міжнародні відносини від імені держави. Державна теорія сьогодні є домінуючою, оскільки вона добре співвідноситься з уявленням про те, що право і держава — це невід’ємно взаємопов’язані один з одним соціальні явища. В рамках державної теорії походження міжнародного права є і радикальне відгалуження. Воно взагалі заперечує наявність міжнародного права (а те, що не існує, то й не виникало). Згідно цій теорії, все, що ми сьогодні називаємо міжнародним правом — це симулякр (пусте слово без стоячого за ним явища). Є тільки воля держав і міжнародне право лише фіговий листочок, який прикриває справжню мирову силу, і який в будь-який момент може бути відкинутий або замінений. Якою очевидною і не прозорою б не була державна теорія походження міжнародного права, до неї у міжнародників є ряд критичних питань. Наприклад, відносини перших держав з оточувальними племенами регулювалися міжнародним правом? І позитивна, і негативна відповідь на це питання ставить під сумнів істинність державної теорії походження міжнародного права. Додержавна теорія походження міжнародного права базується на тому, що міжнародні відносини, а значить і міжнародне право, існували з того моменту, з я кого люди стали жити в соціумах. Тобто, коли племена в спілкуванні один з одним (війна, спільне полювання, розділення території між родами) стали керуватися деякими правилами, тоді й виникло міжнародне право. Ця теорія є панміжнародною (пан — загальна). Її коріння в теорії природного права, згідно з якою домовлятися, дотримуватись, а значить, й порушувати правила — це природний стан Homo sapiens. Природне — означає вроджене (в гени чи культуру) і дотримане в автоматичному (рефлексивному) режимі. Так яка ж роль держави в цій теорії? Держава сьогодні, це домінуюча форма соціального життя. Але ця форма не була першою і не буде останньою. Так, на сьогодні в міжнародному праві ера держав, а що буде далі — подивимось разом з міжнародним правом. Постдержавна теорія походження міжнародного права базується на тому, що міжнародне право виникло після закінчення Середніх віків з моменту виникнення великих централізованих держав. Для розшифрування цієї теорії треба йти поетапно. На першому етапі генезису міжнародного права існувало локальне міжнародне право. Локальне міжнародне право — це правила, яких дотримуються між собою дві держави або в окремому (локальному) регіоні. Наприклад, за часів Стародавнього світу перші правила існували на Близькому сході, другі в Індії, треті в доколумбовій Америці. Цей стан не можна назвати станом міжнародного права, оскільки базова ознака — це універсальність. Тобто завжди повинні діяти одні й ті ж базові норми-принципи. Після закінчення Середніх віків виникли держави, які були настільки сильними, що розповсюдили вплив свого національного права на весь світ. Це «впливове» національне право й стало міжнародним, оскільки воно розповсюдило дію своїх норм на весь світ. Наприклад, можна згадати Велику Британію періоду імперії. Крапка не поставлена. Як би не хотіли справляти день народження міжнародного права, нам це не вдасться. Міжнародне право — це явище, що розвивається в часі та просторі. Спочатку локальні норми, потім універсальні норми звичаєвого права, потім універсальні письмові договори, потім міжнародний суд. Що буде далі? Знаємо лише одне, міжнародне право й далі буде розвиватися і приймати такі форми, які ми й уявити собі зараз не можемо. Можливо, ми з вами зараз і знаходимося в початку народження «справжнього» міжнародного права.