Ніч яка місячна, зоряна, ясная!

Українська народна пісня літературного походження Виконання: Іван Пономаренко Слова: Михайло Старицький, вірш “Виклик“, 1870 Музика: першим мелодію до вірша написав Микола Лисенко, опублікована в 1885 році в одеському альманасі “Нива“, проте пісня стала популярною з іншою мелодією, після обробок якої й відома в сучасних варіантах, авторами ймовірно були кобзарі Андрій Волощенко та Василь Овчинніков, надрукована в 3 частині “Школи гри на бандурі“ Василя Шевченка в 1914 році. Ніч яка місячна, зоряна, ясная! Видно, хоч голки збирай. Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай. Сядем укупочці тут під калиною – І над панами я пан! Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею Стелиться полем туман. Гай чарівний, ніби променем всипаний, Чи загадався, чи спить: Ген на стрункій та високій осичині Листя пестливо тремтить. Небо незміряне всипане зорями, Що то за Божа краса! Перлами ясними попід тополями