«Зуби не чистимо, ноги не миємо. Раз у три дні може приходити вода» / hromadske

23 механізована бригада зайшла у Часів Яр у червні 2024-го. На запитання, чи з того часу в цивілізацію з підвалу в місті він виходив, командир взводу Сергій відповідає, що ні. Тут безвилазно півтора місяця. У цьому підвалі відбувається все життя підрозділу: тут планують логістику, слідкують за ситуацією на позиціях, їдять, сплять, тут ходять у туалет (виходити на вулицю занадто небезпечно). Цього серпневого вечора логіст Віталій збирається, як і щоночі, розносити пакунки на позиції. Він наповнює рюкзак цигарками, водою, батарейками до рацій. 3,5 км в один бік, стільки ж назад. Під обстрілами артилерії й FPV. Але не це для нього найскладніше. Найскладніше — коли він іде не сам, а заводить на позиції інших військових. «Страшно, як людей ведеш, бо за них переживаєш, щоб ніхто не заблудився, бо дороги ніхто не знає. “Потєряшка”, виходить, і незрозуміло, куди він піде — до наших чи до під*рів. Я так друга втратив. Він вчився на логіста, я показував дорогу, міна прилетіла — нас трьох в окоп кинуло, а він д